Під час цієї одноденної подорожі запрошуємо Вас відвідати Лавру в Почаєві, яка є не лише духовним центром, а й пам’яткою архітектури та мистецтва, а також цілюще джерело св. Анни та місто королеви Кременець.
Заснування Почаївської лаври, найбільшої православної святині України після Києво-Печерської Лаври, легенда приписує монахам з Києві, які втекли від нападу монголів. В документах обитель вперше згадується на поч. XVI ст. – наприкінці цього століття монастиреві була подарована його найбільша святиня – ікона Почаївської Божої Матері, яку привіз на ці землі грецький митрополит Неофіт, що подорожував до Москви. Монастирський комплекс, який ми бачимо сьогодні, в основному був збудований у XVIII ст. Тоді монастир був греко-католицьким, а меценатом проекту був польський магнат Миколай Василій Потоцький, який в кінці життя став монахом цього монастиря і був тут похований. Також зусиллями Потоцького ікона Богородиці була освячена папою Римським Клементом XIV. В ХІХ ст. монастир знову став православним. Серед відомих людей, які побували в лаврі, були російські царі Микола І, Олександр ІІ та Олександр ІІІ. Останній цар Російської імперії не відвідав монастиря через І світову війну та революційні події в державі. Серед найвеличніших споруд лаври є церква Успіння Богородиці (XVIII ст.), Троїцька церква (поч. ХХ ст.) та дзвіниця (ХІХ ст.) В 1846 році в лаврі перебував Т.Г.Шевченко – відомі його 4 акварелі з зображеннями цієї духовної святині.
Неподалік від лаври знаходиться джерело св. Анни. Переказ розповідає, що дуже давно на місці джерела стояла церква. В часи монгольських набігів храм просто опустився під землю і таким чином був збережений. Одного разу на цьому місці діти, які випасали череду корів, знайшли ікону св. Анни. Селяни хотіли забрати ікону в місцеву церкву, але щоранку її знову знаходили на тому ж місці, де вона була знайдена пастухами. Тоді на місці появи ікони збудували каплицю і з того часу тут почало бити цілюще джерело, води якого оздоровлювали хворих. Вода в джерелі протягом цілого року має однакову температуру +7 С0, містить багато срібла і не замерзає. Записи в монастирській книзі засвідчують багато випадків оздоровлень від різних недуг.
Далі нас чекає Кременець – невелике місто, з яким пов’язано багато видатних людей. Перші укріплення Кременця були збудовані на вершині гори Бони, біля підніжжя якої протікає ріка Іква, не пізніше ХІІ ст. Перша згадка про замок припадає на початок ХІІІ ст., коли угорський король Андрій ІІ не зміг його здобути . Під час навали монголів замок в Кременці був серед небагатьох фортець Київської Русі, які вціліли. Згодом Кременець переходив то у власність польських королів, то великих князів литовських, які приймали тут послів з Франції, Англії , Пскова і Новгорода. Але найвідомішою власницею міста і замку була дружина польського короля Сигізмунда І королева Бона Сфорца, яка і дала своє ім’я горі кременецького замку. За походженням Бона була герцогинею Міланською, Неаполітанською принцесою, донькою міланського герцога. Це була надзвичайно амбітна та владна жінка, яка домоглась коронації свого 10-річного сина, а також її підозрювали в отруєнні власної невістки, яка була на заваді її політичним планам об’єднати під своєю владою мало не половину Європи. Під час правління королеви (XVI ст.) місто процвітало і вважалося одним з найбільших на Волині. У 1648 р. замок був зруйнований військами Б. Хмельницького і після цього поступово почав занепадати. У 2009 р. в цій місцевості було створено Національний природний парк «Кременецькі гори». Надзвичайно цікавим є колишній комплекс єзуїтського монастиря і колегіуму (XVIII ст.). Колегіум отців єзуїтів у XIX ст. переріс у вищу гімназію, серед випускників якого був інженер Ернест Маліновський. (відомий його проект залізниці в Перу, що розташована найвище в світі – на висоті 4769 м. над рівнем моря). В Кременці народився видатний польський поет Юліуш Словацький, відомий польський та американський математик Марк Кац, піонер сучасної теорії ймовірності, а гостями міста були Григорій Сковорода, Оноре де Бальзак, Леся Українка, Тарас Шевченко, Ференц Ліст.
