Цей одноденний екскурсійний маршрут познайомить Вас з найвідомішими замками Закарпаття, відкриє красу Карпатських перевалів та розповість про особливу атмосферу цієї частинки України, яка витворилась століттями співжиття різних народів в межах різних держав на перетині сусідніх культур.
Спершу ми завітаємо до елегантного палацу аристократів позаминулого століття. Літня мисливська резиденція графа Ервіна Шенборна зустрічає нас легкими невеличкими вежами і доглянутим садом. Палац в стилі романтизму був споруджений на схилі гори серед лісу у кн. ХІХ ст. Палацовий комплекс сповнений символічного змісту – в ньому 365 вікон, як днів в році, 52 кімнати відповідають кількості тижнів, а 12 входів символізують 12 місяців. Ставок на території парку має обрис вже неіснуючої Австро-Угорської імперії. Спершу на місці цього палацу було зведено дерев’яний замок з назвою «Берегвар», що означало «берегові укріплення». Замок розповість, як графи Шенборни стали найбільшими землевласниками на Закарпатті, як ця аристократична німецька династія працювала над розвитком своїх володінь і як сюди на полювання з’їжджався весь вищий світ з Відня та Будапешту.
Замок «Паланок» XIV-XVIII ст. у закарпатському місті Мукачеве видніється ще здалека. Фортеця стоїть на стрімкій горі, де ще в ІХ-ХІ ст. знаходились укріплення, що охороняли рубежі Київської Русі, та давній торговий шлях в Угорщину, який ішов через Верецький перевал. Замок протягом століть часто змінював власників, руйнувався та перебудовувався. В XIV ст. навколо замкової гори викопали рів і оточили його дубовим частоколом, котрий власне і називають «паланкою». Звідси і пішла назва замку – «Паланок». На подвір’ї було викопано колодязь глибиною 85 м., який сьогодні вважається одним з найглибших в Україні. В XVII ст. замок перейшов у володіння трансільванського князя Георгія Ракоці, який за допомогою французьких інженерів значно його розширив і прибудував сім веж. У дещо зміненому вигляді він дійшов до наших днів. Площа замку становить майже 14 000 м2, куди входять три окремі укріплені частини, які могли діяти як самостійні фортеці. На Вас чекає подорож в часі від середньовіччя до сьогодення: Ви дізнаєтесь історію будівництва замку, як в ньому поєдналися риси різних епох, про його власників і їхні долі, (зокрема, доньку хорватського князя Ілону Зріні, яка три роки обороняла замок від військ австрійського імператора Леопольда І), про те чому фортецю називали австрійською Бастилією, а також легенди та перекази, якими оповита кожна давня фортеця.
Укріплення Ужгородського замку зустрічають нас гордими і неприступними бастіонами. Замок почав споруджуватись в ХІІІ ст. на вершині пагорба, де колись стояли більш давні укріплення. З однієї сторони фортецю захищала ріка Уж, а з інших – витесані в скелі рови. Впродовж століть замок неодноразово перебудовувався. В XVI ст. перебудували замок італійські майстри фортифікаційної справи, а у XVIII ст. знову провели реконструкцію, але вже за планами французьких будівничих. На території замку знаходиться ренесансний палац, який становить самостійну оборонну одиницю. В товстих стінах палацу є потаємні ходи, якими можна було непоміченим потрапити з одного поверху на інший. Легенда розповідає і про потаємний хід, який з’єднував замок із зовнішнім світом. Спочатку власником замку був король Угорського королівства, а пізніше угорські аристократичні роди Другетів, які володіли ним 350 років, та Берчені. У XVIII ст. замок був форпостом боротьби угорців з австрійською владою, а у кінці цього століття імператриця Австрії Марія-Терезія передала його церкві. Серед численних гостей замку були посли російського царя Петра І, які відвідали фортецю у 1707 р. А наостанок ще одна легенда розповість Вам про нещасливе кохання і привид Білої Діви.
