Спершу ми завітаємо до елегантного палацу аристократів позаминулого століття. Літня мисливська резиденція графа Ервіна Шенборна зустрічає нас легкими невеличкими вежами і доглянутим садом. Палац в стилі романтизму був споруджений на схилі гори серед лісу у кн. ХІХ ст. Палацовий комплекс сповнений символічного змісту – в ньому 365 вікон, як днів в році, 52 кімнати відповідають кількості тижнів, а 12 входів символізують 12 місяців. Ставок на території парку має обрис вже неіснуючої Австро-Угорської імперії. Спершу на місці цього палацу було зведено дерев’яний замок з назвою «Берегвар», що означало «берегові укріплення». Замок розповість, як графи Шенборни стали найбільшими землевласниками на Закарпатті, як ця аристократична німецька династія працювала над розвитком своїх володінь і як сюди на полювання з’їжджався весь вищий світ з Відня та Будапешту.

Замок «Паланок» XIV-XVIII ст. у закарпатському місті Мукачеве видніється ще здалека. Фортеця стоїть на стрімкій горі, де ще в ІХ-ХІ ст. знаходились укріплення, що охороняли рубежі Київської Русі, та давній торговий шлях в Угорщину, який ішов через Верецький перевал. Замок протягом століть часто змінював власників, руйнувався та перебудовувався. В XIV ст. навколо замкової гори викопали рів і оточили його дубовим частоколом, котрий власне і називають «паланкою». Звідси і пішла назва замку – «Паланок». На подвір’ї було викопано колодязь глибиною 85 м., який сьогодні вважається одним з найглибших в Україні. В XVII ст. замок перейшов у володіння трансільванського князя Георгія Ракоці, який за допомогою французьких інженерів значно його розширив і прибудував сім веж. У дещо зміненому вигляді він дійшов до наших днів. Площа замку становить майже 14 000 м², куди входять три окремі укріплені частини, які могли діяти як самостійні фортеці. На Вас чекає подорож в часі від середньовіччя до сьогодення: Ви дізнаєтесь історію будівництва замку, як в ньому поєдналися риси різних епох, про його власників і їхні долі, (зокрема, доньку хорватського князя Ілону Зріні, яка три роки обороняла замок від військ австрійського імператора Леопольда І), про те чому фортецю називали австрійською Бастилією, а також легенди та перекази, якими оповита кожна давня фортеця.

Укріплення Ужгородського замку зустрічають нас гордими і неприступними бастіонами. Замок почав споруджуватись в ХІІІ ст. на вершині пагорба, де  колись стояли більш давні укріплення. З однієї сторони фортецю захищала ріка Уж, а з інших – витесані в скелі рови. Впродовж століть замок неодноразово перебудовувався. В XVI ст. перебудували замок італійські майстри фортифікаційної справи, а у XVIII ст. знову провели реконструкцію, але вже за планами французьких будівничих. На території замку знаходиться ренесансний палац, який становить самостійну оборонну одиницю. В товстих стінах палацу є потаємні ходи, якими можна було непоміченим потрапити з одного поверху на інший. Легенда розповідає і про потаємний хід, який з’єднував замок із зовнішнім світом. Спочатку власником замку був король Угорського королівства, а пізніше угорські аристократичні роди Другетів, які володіли ним 350 років, та Берчені.  У XVIII ст. замок був форпостом боротьби угорців з  австрійською владою, а у кінці цього  століття імператриця Австрії Марія-Терезія передала його церкві. Серед численних гостей замку були посли російського царя Петра І, які відвідали фортецю у 1707 р. А наостанок ще одна легенда розповість Вам про нещасливе кохання  і привид Білої Діви.