Місто Рогатин, розташоване на ріці Гнила Липа, належить до найдавніших міст нашої країни. Вперше згадується в ХІІ ст., коли місто входило до складу Київської Русі. Звідки взялась така назва невідомо. Існує легенда, згідно якої князь Ярослав Осмомисл  якось взяв свою молоду дружину на полювання і вона заблукала в лісі. Шукаючи дороги, княгиня натрапила на великого оленя і, їдучи верхи за ним, знайшла князя і дружинників. На тому місці, де молода жінка побачила оленя було збудовано палац, навколо якого і виник Рогатин. Місто було відомим торговельним та ремісничим центром. Торгові ярмарки, які щорічно проводились в Рогатині були не менш відомі, ніж ярмарки у Львові. Окрім цього, місто, через часті напади татар, виконувало ще й роль фортеці. Оборонними були і два найбільші храми Рогатина –  церква Різдва Богородиці (будувалась вже в ХІІ-XIV ст.) і оборонний костел св. Миколая (XV-XVII ст.). Окрім цього, в місті збережений дерев’яний храм Святого Духа, збудований у 1598 р. з дубових брусів. В храмі зберігається знаменитий рогатинський іконостас 1650-хх рр. Цікаво, що на поч. ХХ ст. деякі частини іконостасу «їздили» до Відня на міжнародну художню виставку. Також існує думка, що саме з Рогатина походила Роксолана – Хуррем Хасекі Султан, яка була улюбленою дружиною турецького султана Сулеймана Пишного і однією з найвідоміших жінок Європи XVI ст. Ви зможете дізнатися, ким була ця загадкова жінка, яка привела на трон свого сина, будувала мечеті і за що Стамбул називав її відьмою.

В кінці ІХ ст. знаходимо згадку  про місто Галич, яке дало назву цілому регіону «Галичина». Місто було відомим торгово-ремісничим центром Київської Русі, а згодом деякий час виконувало роль столиці Галицько-Волинського князівства. В середині ХІІІ ст. місто було зруйноване монголами і після цього вже не відновило давньої величі. Сучасний Галич, розташований над рікою Дністер, є частиною княжої столиці, де колись проживали купці та ремісники. На Вас чекає мурована церква Різдва Христового (XIII-XIV ст.), а також руїни замку (XIV-XVII ст.). Замок використовувався для оборони княжої пристані на Дністрі, через яку ішли вузлові торговельні шляхи. Галич – це маленька мандрівка в середньовіччя.

Далі наш шлях веде нас до міста Станіславів, яке сьогодні носить ім’я Івано-Франківськ. Засноване 1662 р., як приватне місто-фортеця в межиріччі двох річок (Бистриця-Надвірнянська і Бистриця-Солотвинська), шляхтичем Андрієм Потоцьким і назване в честь його сина Станіслава. Фортеця була збудована у формі правильного шестикутника за найновішою на ті часи системою укріплень. Майже два століття місто належало Потоцьким, які займались його розбудовою. Це був відомий торговельний центр і фортеця, яка витримала кілька облог. Чимось Станіславів схожий на шматочок Львова і за архітектурою, і за деякими історичними рисами. Найцікавішими пам’ятками є колишній єзуїтський костел (XVIII ст.) та єзуїтський колегіум (XVIII ст.), парафіяльний костел, який сьогодні функціонує, як художній музей (XVII-XVIII ст.) та колишній вірменський храм (XVIII ст.). Також на увагу заслуговують ансамблі центральних вулиць міста. Ви дізнаєтесь про моду на приватне містобудування та як і чому будували міста-фортеці, як життя в королівських містах відрізнялось від життя в приватних, скільки ратуш було в Станіславові і куди вони поділись, як виглядали торгові пасажі та як вони функціонували, як на політичні зібрання збирались у лазні та як через варення згоріло півміста. А ще Ви матимете нагоду побачити витвори ковальської майстерності з щорічного свята ковалів, а також перевірити, чи дійсно станіславівська кава не гірша за львівську, як це стверджують місцеві мешканці.

Тривалість екскурсії – 10 год.

Ця дводенна мандрівка, яка знайомить одразу з трьома історичними областями нашої країни: Галичиною, Поділлям та Буковиною, подарує Вам незабутні враження. Різні історії та культури, найбільші держави та найвідоміші політики, вирішальні битви та найновіші системи фортифікацій, торгівля та ремесло, культура і буденне життя міст та замків супроводжуватиме мандрівників в цій дорозі.

Місто Рогатин, розташоване на ріці Гнила Липа, належить до найдавніших міст нашої країни. Вперше згадується в ХІІ ст., коли місто входило до складу Київської Русі. Звідки взялась така назва невідомо. Існує легенда, згідно якої князь Ярослав Осмомисл  якось взяв свою молоду дружину на полювання і вона заблукала в лісі. Шукаючи дороги, княгиня натрапила на великого оленя і, їдучи верхи за ним, знайшла князя і дружинників. На тому місці, де молода жінка побачила оленя було збудовано палац, навколо якого і виник Рогатин. Місто було відомим торговельним та ремісничим центром. Торгові ярмарки, які щорічно проводились в Рогатині були не менш відомі, ніж ярмарки у Львові. Окрім цього, місто, через часті напади татар, виконувало ще й роль фортеці. Оборонними були і два найбільші храми Рогатина –  церква Різдва Богородиці (будувалась вже в ХІІ-XIV ст.) і оборонний костел св. Миколая (XV-XVII ст.). Окрім цього, в місті збережений дерев’яний храм Святого Духа, збудований у 1598 р. з дубових брусів. В храмі зберігається знаменитий рогатинський іконостас 1650-хх рр. Цікаво, що на поч. ХХ ст. деякі частини іконостасу «їздили» до Відня на міжнародну художню виставку. Також існує думка, що саме з Рогатина походила Роксолана – Хуррем Хасекі Султан, яка була улюбленою дружиною турецького султана Сулеймана Пишного і однією з найвідоміших жінок Європи XVI ст. Ви зможете дізнатися, ким була ця загадкова жінка, яка привела на трон свого сина, будувала мечеті і за що Стамбул називав її відьмою.

В кінці ІХ ст. знаходимо згадку  про місто Галич, яке дало назву цілому регіону «Галичина». Місто було відомим торгово-ремісничим центром Київської Русі, а згодом деякий час виконувало роль столиці Галицько-Волинського князівства. В середині ХІІІ ст. місто було зруйноване монголами і після цього вже не відновило давньої величі. Сучасний Галич, розташований над рікою Дністер, є частиною княжої столиці, де колись проживали купці та ремісники. На Вас чекає мурована церква Різдва Христового (XIII-XIV ст.), а також руїни замку (XIV-XVII ст.). Замок використовувався для оборони княжої пристані на Дністрі, через яку ішли вузлові торговельні шляхи. Галич – це маленька мандрівка в середньовіччя.

На ночівлю нас гостинно приймуть Чернівці – серце українського Передкарпаття.  Оборонна фортеця на місці Чернівців була заснована в 2-й пол.  ХІІ ст.  галицьким князем Ярославом Осмомислом на березі ріки Прут, і в наступному столітті зруйнована монголами. Вперше назва міста з’являється на поч. XV ст. в митному договорі молдавського воєводи і львівських купців. Тоді місто входило до Молдавського князівства, стояло на кордоні з Польським королівством і через нього ішов торгівельний шлях зі Львова на Сучаву. Торгівля давала місту життя, але через постійні військові конфлікти сусідніх держав почала занепадати, а разом з нею і Чернівці. Місто ожило вже у XVIII ст., коли увійшло до складу Австрійської імперії. Кажуть, що його тоді називали «Малим Віднем». А ще про місто на ріці Прут розповідають, що там вулиці замітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж кав’ярень. Чернівці, як і багато інших міст будували і творили люди різного походження: українці, поляки, німці, румуни, євреї, вірмени і навіть турки. Міська ратуша, як символ самоврядування, дирекція Буковинської щадної каси, яку вважають однією з найвишуканіших пам’яток сецесії Центрально-Східної Європи, розкішні інтер’єри колишньої вірменської церкви, Миколаївська церква з танцюючими вежами  та ще багато цікавого чекає мандрівників в кварталах міста. Ви прогуляєтесь вулицею про яку розповідали, що кожного ранку бруківку на ній мили милом, а поліцай стояв з палкою і не допускав туди нікого з брудними ногами, побачите будинок-корабель, який будував для себе відставний моряк, театр, який чернівчани називали «мрією з оксамиту і золота» та філармонію, в якій всесвітньовідомий оперний співак Федір Шаляпін мало не побив вікна. А ще відвідаєте колишню резиденцію православних митрополитів Буковини і Далмації, яка внесена в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Теологічний факультет при резиденції готував богословів і єпископів для всієї Південно-Східної Європи, а сам комплекс резиденції обійшовся астрономічно дорого в 1,75 мільйонів гульденів, що і сьогодні було б дуже не дешево.

Другий день нашої подорожі буде «фортечним» і «чудесним» – обидва наші об’єкти є фортецями і внесені до списку семи чудес України.

На місці майбутньої Хотинської фортеці у Х ст. князем Володимиром було створено форт, як прикордонне укріплення Київської Русі. Галицько-Волинські князі, засновники Львова Данило Галицький та його син Лев перебудували дерев’яні укріплення на кам’яний замок. Через Хотин проходив давній торговий шлях із Кракова і Львова до чорноморських портів та з Києва в Подунав’я. В XIV-XVI ст. фортеця входила спочатку складу Угорського королівства, а згодом надовго стала частиною Молдавського князівства і резиденцією молдавських господарів. Саме завдяки Стефану ІІІ Великому фортеця набула свого сьогоднішнього вигляду. Далі тривали століття переходу цієї прикордонної території від однієї держави до іншої, а разом з ними і облоги, руйнування, відбудови та знову облоги. Турки, поляки, запорізькі козаки, молдавани, росіяни, австрійці – усі вони поперемінно володіли Хотинською фортецею. Значні перебудови і вдосконалення були проведені турками на початку XVIII ст., коли вони перетворили цитадель на Дністрі на один з найнеприступніших бастіонів Центрально-Східної Європи. Яничарські залоги, мечеті, Дмитро Вишневецький та запорізькі козаки, батько засновника Києво-Могилянської академії та племінник польського короля, битва 1621 р. з турками під проводом Петра Сагайдачного, Богдан Хмельницький і велика війна XVII ст., а також рятівник Європи польський король Ян ІІІ Собеський. Їх усіх пам’ятає Хотинська фортеця де на Вас чекає калейдоскоп усіх історичних перипетій цього вічного прикордоння впродовж десяти століть.

Кам’янець-Подільський – місто-фортеця на скелястих берегах над рікою Смотрич, яке часто називають квіткою на камені. Коли зв’явився Кам’янець невідомо до сьогодні: можливо ще в часи Римської імперії, а можливо за Київської Русі, або в XIV ст.? Найновіші дослідження кажуть, що в ХІ-ХІІ ст. Кам’янецький замок вже  існував.  Місто, яке входило складу різних держав: Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого Князівства Литовського, Польського королівства,Османської та Російської імперій, і від кожної щось залишилось. За всю історію фортеця лише двічі не витримала облоги і здалася. Легенда говорить, що в 1621 р. турецький султан Осман ІІ, тримаючи Кам’янець в облозі, запитав «Хто збудував це укріплене місто?». У відповідь почув «Сам Бог». «То нехай же Бог і здобуває його!» – сказав султан і, знявши облогу, відступив. Історія самої фортеці нараховує 14 будівельних періодів, а вигляду, знайомого нам сьогодні, фортеця набула в XV-XVI ст. Новий замок, Турецький міст, вежа Мала, Верхня Польська брама – це далеко неповний перелік усіх складових частин фортеці. Гроші на підтримку фортифікацій в задовільному стані давали аристократи, князі, королі і папа римський. Але Кам’янець-Подільська фортеця завжди мала дві складових – сам замок і місто. Старовинні вулиці, давні назви, які виникли в епоху багатонаціональності міста, яке змішувало в собі різні культури та традиції, храми, які були християнськими церквами та мусульманськими мечетями… Все це і є Кам’янець-Подільський. Вас чекає Польський ринок – головна торговиця міста, вулиця, назву якій дала власниця крамниці модного жіночого одягу, Вірменська криниця і її фундатор купець Нарсес, тріумфальна арка на честь короля, мінарет з фігурою Матері Божої, вірменська та українська дільниці міста, діяння орденів тринітаріїв, францисканців та єзуїтів і багато іншого.